Емоції українців: головна - злість. І чому це добре
28 квітня 2023
За місяці війни українці багато про себе дізнались. В нас, виявляється, високий індекс життєстійкості. А емоція, яка нас тримає зараз - злість.
Де ми зараз на емоційній шкалі
Війна продовжується, і важливість контролю емоційного стану надзвичайно важлива. Зазвичай, переживаючі лихі часи і події людина проходить кілька стадій: заперечення, злість,торг, депресія, прийняття. 24 лютого 2023 року стрічка соцмереж розривалася від болю - люди писали власні спогади від перших днів після російського вторгнення. Ракетні обстріли, евакуація, окупація, смерті, суцільний жах, розлитий у повітрі. Багато хто відзначав розгубленість і спробу подумки ізолюватись від подій, багато хто, навіть після подій 2014 року все ще вірив у хороший росіян, які не схвалюють вторгнення і в "ми браття". Не можливо було повірити, що все насправді відбувається. Схоже, що українці в лютому і на початку весни 2022-го масово переживали першу стадію горя - заперечення.
Де ми знаходимось зараз?
Емоційний фон: що тримає
Емоції в людей бувають трьох типів: позитивні - радість, натхнення, задоволення, закоханість, негативні - сум, злість, страх, розчарування, та нейтральні - хвилювання та інтерес. Останні не є однозначно ні позитивними, ні негативними; це залежить від контексту, тобто від конкретної ситуації, де емоція проявляється.
.png)
Колись в дитинстві нас вчили, що злість - дуже погана емоція. Потім естафету від батьків і вчителів перехопили їх наступники з числа психологів, коучів і усіляких носіїв суспільної думки - злість як емоція зазнавала неабиякої стигматизації. "Злий" означало "поганий". А ще "не добрий", "лихий", "жовчний", "лютий". Тож, у злості відстежувався стовідсотково негативний зміст. Зараз же ця емоція вважається фахівцями позитивною. Наша злість - то злість, яка тримає, свого роду внутрішній стрижень.
Провина вцілілого - це форма посттравматичного стресового розладу - ПТСР. Людина постійно крає себе через те, що вижила під час війни, переїхала подалі від лінії зіткнення або в іншу країну, не отримала поранень або її житло вціліло на відміну від знайомих чи друзів тощо. Коли людина або особисто пережила травмуючу подію, або емоційно зреагувала на світлину або відео в інформаційному просторі, примірявши ситуацію на себе, це травма свідка. Людське тіло реагує так, нібито подію пережито особисто. Масштаби психологічних травм, яких зазнали українці, наразі важко оцінити.
Тож сварки і в інтернеті також, наприклад, між тими хто виїхав з країни в пошуках притулку і тими хто залишився, тими хто поїхав у лютому 2022 і тими, хто пізніше і т.д. є ознакою величезної напруги у суспільстві, яку нікуди “спустити”. Негативу, стресів, травмуючих подій і поганих вражень в житті українців останніми місяцями анітрохи не поменшало, то ж така емоція як спокій знаходиться ближче до самого низу емоційної шкали у 7 балів. Найчастіша емоція, яку відчувають зараз українці - то хвилювання, інтерес і сум зовсім трохи поступаються позицією цій емоції. Ми хвилюємось за власне життя і життя рідних, за майбутнє своє і країни.
Країна продовжує воювати, працювати, волонтерити. Обстріли української території, тривають щодня. Переживши важку холодну зиму з блекаутами, з приходом весни ми все ж таки трохи збадьорилися і адаптувалися.
Війна продовжується, і важливість контролю емоційного стану надзвичайно важлива. Зазвичай, переживаючі лихі часи і події людина проходить кілька стадій: заперечення, злість,торг, депресія, прийняття. 24 лютого 2023 року стрічка соцмереж розривалася від болю - люди писали власні спогади від перших днів після російського вторгнення. Ракетні обстріли, евакуація, окупація, смерті, суцільний жах, розлитий у повітрі. Багато хто відзначав розгубленість і спробу подумки ізолюватись від подій, багато хто, навіть після подій 2014 року все ще вірив у хороший росіян, які не схвалюють вторгнення і в "ми браття". Не можливо було повірити, що все насправді відбувається. Схоже, що українці в лютому і на початку весни 2022-го масово переживали першу стадію горя - заперечення.
Де ми знаходимось зараз?
Емоційний фон: що тримає
Емоції в людей бувають трьох типів: позитивні - радість, натхнення, задоволення, закоханість, негативні - сум, злість, страх, розчарування, та нейтральні - хвилювання та інтерес. Останні не є однозначно ні позитивними, ні негативними; це залежить від контексту, тобто від конкретної ситуації, де емоція проявляється.
Загалом емоційний фон українців негативний, що цілком зрозуміло: емоції зі знаком "мінус" більш виражні, ніж позитивні.
"Українці стикаються з високим рівнем стресу, переживають провину вцілілого, травму свідка та інші важкі психологічні стани. Злість - позиція достатньо агресивна, це активна емоція, не завжди погана, можна сказати, що злість більше як емоція утримуюча. Набагато гірша за злість емоція зараз це байдужість. Адже апатія, розпач та песімізм набагато гірші, ніж злість", - зазначає Маріанна Ткалич, докторка психологічних наук
Провина вцілілого - це форма посттравматичного стресового розладу - ПТСР. Людина постійно крає себе через те, що вижила під час війни, переїхала подалі від лінії зіткнення або в іншу країну, не отримала поранень або її житло вціліло на відміну від знайомих чи друзів тощо. Коли людина або особисто пережила травмуючу подію, або емоційно зреагувала на світлину або відео в інформаційному просторі, примірявши ситуацію на себе, це травма свідка. Людське тіло реагує так, нібито подію пережито особисто. Масштаби психологічних травм, яких зазнали українці, наразі важко оцінити.
Тож сварки і в інтернеті також, наприклад, між тими хто виїхав з країни в пошуках притулку і тими хто залишився, тими хто поїхав у лютому 2022 і тими, хто пізніше і т.д. є ознакою величезної напруги у суспільстві, яку нікуди “спустити”. Негативу, стресів, травмуючих подій і поганих вражень в житті українців останніми місяцями анітрохи не поменшало, то ж така емоція як спокій знаходиться ближче до самого низу емоційної шкали у 7 балів. Найчастіша емоція, яку відчувають зараз українці - то хвилювання, інтерес і сум зовсім трохи поступаються позицією цій емоції. Ми хвилюємось за власне життя і життя рідних, за майбутнє своє і країни.
Країна продовжує воювати, працювати, волонтерити. Обстріли української території, тривають щодня. Переживши важку холодну зиму з блекаутами, з приходом весни ми все ж таки трохи збадьорилися і адаптувалися.